Новая книга Артема Захарченко «Революция гаджетов» написана в жанре интернет-детектива. Презентовало электронную книгу издательство «Зеленый пес».

Это — цикл рассказов, в которых главный герой Максим Друзьяк, или, как он себя называет, Друзя — участник так называемой «революции гаджетов»: общественных выступлений, которые происходят в Украине в недалеком будущем.

Это одинокий и немного закомплексованный парень, но ему удается вывести на чистую воду всех предателей, раскрыть козни президентской администрации, почти не вставая из-за компьютера. Вот только лучшей жизни для украинцев это не гарантирует.

«Это рассказ о том, какой будет следующая украинская революция. А еще книгу построено так, что в ней каждый читатель видит материалы следствия, и может разгадывать загадку самостоятельно», — рассказывает писатель и журналист Артем Захарченко.

Книгу можно скачать свободно и бесплатно, но издательство призывает тех читателей, которым понравились рассказы, перечислить средства автору прямо со страниц книги. Также платной есть книга в форматах, адаптированных для электронных ридеров.

Фрагмент из книги «Революция гаджетов»:

«Друзя ляпнув долонею по столу. Сухі крихти хліба, огіркові попки і лінзи збагаченої реальності розлетілися в різні боки. Як він міг три роки бути одруженим із цією дівкою?! Вже місяць тривають протести, а вона, виходить, жодного разу не побувала в наметовому містечку.

На вулиці загупала пісня Артура Кугута. Він співав про весняну воду, яка вимиває нечисть із темних завулків. Звук наближався. Це хтось котився машиною по Солом’янці, увімкнувши на всю гучність революційні треки. Просвіщав несвідомих киян, і Друзя розумів його. Приїдеш сюди з Хрещатика маршруткою, вийдеш і дивишся – а всі живуть, як завжди. Наче й нема у центрі їхнього міста сотень тисяч людей. Нема в інтернеті мільйонів фоток і відеороликів із веселими протестантами. Не дивуються унікальному явищу – першим масовим горизонтальним протестам, коли людям не потрібна сцена, промовці, коли кожен знає, навіщо він сюди прийшов, спілкується з іншими, незнайомими людьми, а якщо комусь треба щось сказати людям – то пише у спільноту, у всіх є планшети, всі одразу побачать. Журналісти назвали цей мітинг «Революцією ґаджетів». Але ні, тут, на околиці, все спокійно.

Хлопець бував у містечку регулярно. Він не намагався втрапити ні до якого комітету чи штабу. Але безліч його знайомих та друзів по різних блог-майданчиках були серед активістів. Тому він сам собі вигадав графік чергування в наметі і їздив туди. Наклеював коло хати й у транспорті наліпки з кодом революційної розсилки — щоб кожен міг сфоткати і бачити цілодобово, де зараз найбільше потрібні люди і куди варто рухатись.»